Адвокат (044) 339-56-03

Види робочого часу

Перейти до Списку публікацій або переліку та опису Послуг адвоката.

Статтю опубліковано в журналі "Праця і закон", № 11(143), листопад 2011 р.

Скачать скан версію у форматі PDF

Головна Послуги Публікації Вартість послуг Контакти Зразки заяв

Робочий час - це встановлений законодавством, трудовим договором, правилами внутрішнього розпорядку відрізок часу, протягом якого працівник виконує свої трудові обов'язки. Слід врахувати, що у деяких випадках робочим часом вважаються періоди, коли працівник фактично не виконує своїх трудових обов'язків, але цей час включається до робочого часу. Наприклад, у разі тимчасового переведення працівника на іншу роботу через простій (ст. 34 Кодексу законів про працю України) або надання жінкам, що мають дітей віком до півтора року, перерви для годування дитини (ст. 183 Кодексу законів про працю України) та в інших випадках, передбачених законодавством.

При вирішенні питань, пов'язаних з робочим часом, необхідно керуватись Конституцією України, положеннями Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами, а також умовами, визначеними колективним договором, трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Робочий час поділяється на такі види: нормальної тривалості, скороченої тривалості та неповних робочий час. Конституція України в статті 45 передбачає, що працівникові гарантується законодавче регулювання тривалості робочого часу, встановлення максимальної тривалості робочого. Так, статтею 50 Кодексу законів про працю України встановлено: нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу ніж 40 годин на тиждень.

Конкретна тривалість робочого часу встановлюється на рівні організації - через локальні нормативно-правові акти та за угодою сторін трудового договору. Тривалість робочого часу може встановлюватися з розрахунку на різні календарні періоди: добу, тиждень, місяць, рік. Тривалість робочого часу для конкретного працівника (чи групи працівників) у годинах і хвилинах протягом доби називається робочим днем. Розрахунки щодо робочого часу ведуться за робочим тижнем. Для працівників встановлюється кількість робочих годин та кількість робочих днів за тиждень. Тривалість роботи в інші періоди (місяць, рік) розраховується залежно від тривалості робочого тижня та кількості робочих днів. Робочий тиждень - це тривалість робочого часу протягом календарного тижня.

За загальним правилом, визначеним ст. 52 КЗпП, для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.

Скорочена тривалість робочого часу згідно ст. 51 КЗпП встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку (наприклад, для учня віком 15 років, який працює протягом навчального року у вільний від навчання час, максимальна тривалість робочого часу не може перевищувати 12 годин на тиждень);

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда. У такому випадку встановлення скороченої тривалості робочого часу є правом власника чи уповноваженого ним органу.

Встановлення скороченого робочого часу не впливає на розмір заробітної плати.

Стаття 54 КЗпП передбачає скорочення робочого часу на 1 годину при роботі в нічний час. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Не допускається залучення до роботи в нічний час вагітних жінок, жінок, що мають дітей у віці до 3 років, працівників у віці до 18 років. Залучати до роботи в нічний час інвалідів можливо тільки з їх згоди і при умові, що така робота не суперечить медичним показанням (ст. 55 КЗпП). Робота, яка виконується в нічний час, оплачується в підвищеному розмірі, який встановлюється генеральною, галузевою, регіональною угодами і колективним договором, але не повинен бути менше за 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час (ст. 108 КЗпП).

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин (ст. 53 КЗпП).

Крім скороченої тривалості робочого часу законодавством встановлений неповний робочий час, який може мати вигляд у формі неповного робочого дня (тобто зменшення тривалості щоденної роботи на зумовлену кількість годин ) або неповного робочого тижня (при якому зберігається нормальна тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів у тиждень). Слід розмежовувати випадки, коли встановлення неповного робочого часу є правом, а коли обов'язком роботодавця. Дані питання врегульовані положеннями статті 56 Кодексу законів про працю України.

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ч. 1 ст. 56 КЗпП). В такому випадку це право роботодавця погодитись або відмовити працівнику у встановленні неповного робочого часу.

На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. У таких випадках своє прохання раджу викладати письмово у формі заяви про встановлення неповного робочого дня чи неповного робочого тижня. Як правило, заява пишеться власноручно, від руки. Це допоможе уникнути непорозумінь, а роботодавець не зможе відмовити у задоволенні такої заяви. В той же час звертаю увагу, що за відсутності звернення ці категорії працівників можуть працювати повний робочий час.

(044) 339-56-03

Зразок заяви про встановлення неповного робочого часу

Директору Товариства з обмеженою відповідальністю "А"

Іванову Івану Івановичу

Петрової Ганни Петрівни

адреса проживання:

м. Київ, вул. Попудренка, будинок № _, кв. №_

Заява

Враховуючи, що я маю дитину, Петрову Тетяну Вікторівну, віком 10 років, прошу встановити мені неповний робочий день з 8-ї до 15-ї години на посаді головного інженера, починаючи з 1-го листопада 2011 року.

Додаток:

1. Копія свідоцтва про народження дитини.

10 жовтня 2011 року підпис Петрова Г.П.

Зразок наказу про встановлення неповного робочого дня

Товариство з обмеженою відповідальністю "А"

НАКАЗ № __

м. Київ _________ р.

У зв'язку з тим, що головний інженер Петрова Ганна Петрівна має дитину віком до 14 років та подала заяву про встановлення неповного робочого дня, на підставі ч. 1 ст. 56 Кодексу законів про працю України,

НАКАЗУЮ:

1. Встановити головному інженеру Петровій Ганні Петрівні скорочений робочий день з 8-ї до 15-ї години, починаючи з 1-го листопада 2011 року.

2. Контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника відділу кадрів Петрова Петра Петровича.

Директор підпис Іванов І.І.

З наказом ознайомлена, зауважень та заперечень не маю.

Головний інженер підпис Петрова Г.П.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Оплата праці у випадку, коли працівник працює неповний робочий час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Як правило, на умовах неповного робочого часу працюють сумісники, тобто особи, що уклали два або більше трудових договорів (з двома або декількома роботодавцями). Сумісництво можливе і на одному підприємстві при виконанні різних робіт поза основним робочим часом. Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі (ст. 105 КЗпП).

Останнім часом збільшується кількість випадків встановлення неповного робочого часу з ініціативи власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. В такому випадку перехід на неповний робочий час може здійснюватися роботодавцем при дотриманні правил ст. 32 КЗпП. Встановлення неповного робочого часу в цьому випадку є для працівників зміною істотних умов праці, оскільки, як правило, знижується розмір оплати праці. Тому про встановлення неповного робочого часу роботодавець повинен попередити працівників не пізніше ніж за 2 місяці. Протягом цих 2 місяців зберігаються попередні умови праці. Якщо працівник не згодний працювати в режимі неповного робочого часу, трудовий договір з ним припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП (відмова працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці). Це ж правило поширюється не тільки на встановлення неповного робочого часу, а також і на скасування неповного робочого часу, тому що зміна режиму роботи є зміною істотних умов праці.

Важливим є питання часу початку і закінчення роботи, оскільки його порушення може призвести до притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, в деяких випадках включаючи звільнення. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності. При прийняття на роботу працівник повідомляється про внутрішній трудовий розпорядок і графік змінності (при змінних роботах). Роботодавцям раджу отримати письмове підтвердження про те, що працівник ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіком змінності. При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (ст. 59 КЗпП). На роботах з особливими умовами і характером праці в порядку і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня.

Опубліковано в журналі "Праця і закон", № 11(143), листопад 2011 р.

04071 Україна, м. Київ. Тел.:(044) 339-56-03